людина і Бог

Свобода волі, особистість, Бог

Початок в статті: Свобода волі – новий погляд.

З усього вищесказаного виникає закономірне питання: яка ж природа свободи волі і її походження, якщо вона не може бути породжена матерією (обставинами)?

Це дійсно важливе питання! Для відповіді на нього, я, перш за все, хочу уточнити один важливий момент щодо розуміння свободи волі.

Свободу волі неможливо розглядати у відриві від особистості, по суті – свобода волі це властивість особистості.

Саме так я пропоную далі розглядати це поняття. Для розуміння природи свободи волі нам потрібно розуміти природу особистості.

Що ж можна сказати про особистість, яка володіє такою чудовою властивістю, як свобода волі? А можна сказати те, що все сказане про свободу волі поширюється і на особистість. Це означає, що особистість теж не може бути породжена матерією, так як матерія це обставини. Мало того, звідси випливають і більш серйозні висновки: особистість не може бути породжена ніякими обставинами взагалі і, мало того, не може існувати через якісь закони (навіть духовні), бо й вони теж обставини.

Звідси важливий висновок: особистість неподільна.

Ми не можемо розділити особистість на складові, будь-який поділ – умовний. Особистість цілісна. Бо коли б ми розділили особистість на складові, які не є особистостями – це були б обставини. А особистість не може бути залежна і не може складатися з обставин, бо тоді б вона позбулася свободи волі.

І тут ми отримуємо фундаментальний поділ всього сущого на дві категорії: обставини, тобто вся матерія, всі закони природи і особистість, окрема від цих обставин.

Особистість це окреме явище, що аж ніяк не породжене матерією.

І тут виникає ще більше питань: як може існувати незалежна від матерії особистість? Особливо якщо мати на увазі, що всі люди на землі народжуються, живуть, взаємодіють в матерії і через матерію. Складається враження, ніби ми повністю породжені матерією. Мало того, свобода волі, якщо вона все-таки є, обмежена цією матерією. Але факт свободи волі вказує на те, що особистість повинна існувати поза матерією. Як же це може бути?

У мене є лише одне логічне пояснення цьому. Якщо ми знаємо лише дві категорії сущого: особистість і матерію. Мало того, ми бачимо, що наші особистості обмежені в матерії і в неї укладені, але повинні бути незалежними від цієї матерії, за фактом свободи волі. Значить у мене тільки одна можлива відповідь. Всі особистості мають у причині свого походження іншу особистість, бо тільки інша особистість може породити наші особистості, з огляду на те, що тільки інша особистість володіє природою особистості і може цю природу передати. І так чи інакше, походження наших особистостей повинно зводитися до якоїсь Особистості-Першопричини, яка була причиною всіх людських особистостей.

Мало того ця Особистість-Першопричина повинна володіти свободою волі в абсолютному обсязі. Бо Першопричина повинна бути Абсолютом, бо вона повинна бути вічною. Відчуття, що повинна бути абсолютна свобода волі, виникає вже під час роздумів над самим поняттям свободи волі. Бо саме існування свободи волі, має на увазі те, що повинна бути повна, абсолютна свобода волі, не обмежена взагалі ніякими обставинами. Свобода волі – це незалежність особистості від обставин.

Абсолютна свобода волі це абсолютна незалежність Особистості від будь-яких обставин у будь-яких обставинах.

Саме такою свободою волі повинна володіти Особистість-Першопричина. І я не просто так пишу ці поняття з великої літери. Адже виходячи з того, що існує вічність, повинен існувати якийсь вічний Абсолют. Особистість-Першопричина і повинна бути цим вічним Абсолютом, бо існує вічність і повинна бути Першопричина всього невічного і обмеженого в цій вічності. Наша свобода волі обмежена. Але повинна бути свобода волі необмежена.

  Вона належить Особистості-Абсолюту, тобто Богу.

Абсолютна свобода волі передбачає абсолютну незалежність від будь-яких законів, що означає абсолютну незалежність і від часу в тому числі! Тому Особистість-Першопричина взагалі незалежна від часу і існує поза часом і над часом! Бо час це теж обставина, це теж прояв матерії. Далі ми можемо зробити такий висновок, що Особистість-Абсолют через абсолютну свободи волі є первинною до часу і до всієї матерії, а матерія в свою чергу вторинна до Особистості-Абсолюту.

Особистість-Абсолют Бог – абсолютно незалежний від часу, тому Він вічний і не має ні початку, ні кінця.

Саме тому питання: «Звідки взявся Бог?» абсолютно некоректне.

Але повернемося до наших обмежених особистостей, якщо виходити з свободи волі, вони теж повинні бути незалежними від часу. Нехай вони зараз і укладені в матерію і час, але як метафізичні сутності, наші особистості незалежні від матерії і часу. Звідси і релігійне поняття душі. Душа це і є особистість. Тому душа і вічна, принаймні, в монотеїстичних релігіях. Хоча вічність ця відносна, бо у всіх особистостей, породжених Особистістю-Першопричиною є початок.

Продовження в статті: Особистість і матерія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>