Всі ми знаємо про наявність у людини п’яти основних органів чуття:
- Очі (зір)
- Вуха (слух)
- Язик (смак)
- Ніс (нюх)
- Шкіра (дотик)
Саме завдяки цим почуттям ми можемо реально і об’єктивно пізнавати навколишній матеріальний світ. Фраза «шосте почуття» – це ідіома, яка використовується для позначення додаткового почуття відмінного від п’яти основних. Хтось каже, що це вестибулярний апарат, який дає відчуття рівноваги і положення в просторі, що ж, цілком може бути. Але я зараз не хочу говорити про вестибулярний апарат, залишимо цю суперечку вченим. «Шосте почуття» це просто крилата фраза, для вираження додаткового почуття і саме в такому сенсі я її використовую. Може бути, насправді я говорю про сьоме почуття, що ж, мені так навіть більше подобається, бо сім – це число Біблійної повноти, завершеності. Але що ж таке совість?
П’ять основних органів чуття призначені для пізнання матеріального світу. Совість же є моральним, духовним почуттям. Вона призначена для пізнання нематеріального світу. Для пізнання законів добра і зла. Що робить совість? Вона просто дає оцінку нашим думкам, бажанням і вчинкам на основі об’єктивних моральних законів. Саме завдяки совісті кожна людина знає добре чи погано вона думає або чинить. Саме завдяки моральному почуттю (духовний «орган» совість) ми знаємо, що закони добра і зла є об’єктивними. Точно так само, як завдяки зору, ми об’єктивно розрізняємо світло і темряву, і можемо говорити про об’єктивність законів заломлення світлових променів.
Важливо уточнити, що коли я кажу: «духовний орган», я використовую швидше аналогію з матеріального світу, аналогію біологічного організму, ніж говорю про якийсь реальний орган, який можна відокремити і розібрати на частини, тільки лише з тією різницею, що він належить нашому духу (душі). Бо наша душа це і є наша особистість, а особистість неподільна, зважаючи на властивості свободи волі. Тому, я вважаю, що совість є невід’ємною частиною нашої особистості і відокремити її неможливо.
Висновок: окрім п’яти основних почуттів пізнання матеріального світу, ми маємо цілком реальне і конкретне «шосте» моральне почуття, яке ми отримуємо завдяки «духовному органу» совісті. Наявність у людини совісті дозволяє ставити моральні експерименти для пізнання моральних законів, аналогічно експериментам для пізнання законів матеріального світу. При цьому об’єктивність результатів цих експериментів буде не менша, ніж будь-яких матеріальних, бо совість є у всіх людей, а сила морального почуття досить сильна, така, що його ні з чим не сплутаєш.