Як я і обіцяв в статті «Моральний експеримент», напишу те, як нам трактувати результати нашого експерименту.
Перш за все, хочу нагадати про головну особливість мого експерименту: він показує принципову різницю між вигідним і правильним. Для чого мені було потрібно так виділити цю різницю? Зараз я спробую це пояснити.
Почнемо з того, хто приймає остаточне рішення у виборі того, як нам вчинити? Не здогадуєтесь? Ми самі, звичайно. Наше «я». Наш розум. Наша особистість. Саме наш розум завжди приймає остаточне рішення про те, як нам чинити, і ніщо інше і ніхто інший. Це само собою зрозуміло.
Тепер замислимося, яке ж рішення властиво розуму. Я вам підкажу – раціональне. Від лат. ratio – розум. Власне раціональне рішення і означає розумне рішення. А що таке раціональне рішення?
РАЦІОНАЛЬНЕ рішення, дія – продумане, зважене рішення, прийняте на основі вибору, порівняння варіантів і врахування багатьох чинників; вигідне доцільне рішення. (переклад з російської)
Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б.. Современный экономический словарь. — 2-е изд., испр. М.: ИНФРА-М. 479 с.. 1999.
Виходить раціональне рішення – це вигідне, доцільне рішення. Яка ж вигода і доцільність у варіанті «Б»? Особливо на противагу варіанту «А»? А її просто немає! Отож бо й воно, що вигоди у варіанті «Б» немає! І що ж у нас виходить? Раціонально вибирати варіант «А»? Але ми ясно відчуваємо, що це неправильно! Ми точно знаємо що варіант «Б» правильний! Як же таке може бути? Як ми можемо знати, що варіант «Б» правильний? Яким чином може бути «Б» правильним, якщо він не вигідний? (Коли я кажу про вигоду, я маю на увазі вигоду тільки для матеріального світу).
У мене є тільки одна відповідь. Раз остаточне рішення приймає наш розум, то і почуття, яке від совісті, звернено до нашого розуму. Саме до розуму, бо ми своїм розумом розуміємо, що «Б» правильно, вірно. Але яким чином почуття може звертатися до розуму, вимагати чогось від розуму? Змушувати наш розум усвідомлювати однозначну правильність варіанту «Б», при всій його особистій для нас шкідливості? Таке почуття може йти тільки від іншого Розуму, іншої Особистості! Бо тільки інший Розум може вказувати нашому розуму, що правильно, а що ні, що добре, а що погано і як йому поводитися. Мало того – це не просто інший, рівний нам розум. Ні, цей Розум діє як би усередині нашої особистості, а не зовні, як рівні нам особистості. Але і це ще не все. Моральне почуття змушує нас усвідомлювати об’єктивність і абсолютність моральних законів. І наш експеримент дозволяє на практиці перевірити об’єктивність і абсолютність «закону вірності». Бо саме цей закон проявляється при виборі рішення в моральному експерименті. Ми чітко усвідомлюємо, що «закон вірності» правильний не залежно від культури, суспільства або історичного періоду. Ми усвідомлюємо, що на прикладі «закону вірності», моральні закони є фундаментальними основами світобудови.
Який інший Розум може діяти всередині нашої особистості? Який Розум здатний встановити фундаментальні закони світобудови?
Тільки Вищий Розум, Вища Особистість. Особистість-Першопричина.
БОГ!